Сім’я — це система, що діє як єдиний механізм. Відносини між членами сім’ї носять певний характер, що впливає на кожного окремо. Коли хтось потрапляє в залежність (алкогольну, наркотичну, ігрову), порушуються взаємини в системі. Залежність стає хворобою всієї родини. Те, як кожен з членів сім’ї реагує на ситуацію, які дії він робить, що думає, впливає на формування співзалежних відносин.
Співзалежність — це результат особистого ставлення до залежного родича, коли проблеми хворого виходять на перший план. Надмірне співчуття, бажання врятувати доходять до самозречення.
Звільнення від співзалежності так само важливо, як і лікування наркоманії, алкоголізму, ігроманії.
У пастку співзалежності потрапляють найближчі люди: батьки, дружини, чоловіки, діти.
Що рухає цими людьми? Бажання допомогти, несвідома потреба бути потрібним. Головною ідеєю співзалежності стає заперечення, нездатність об’єктивно оцінити ситуацію, заперечення в ім’я порятунку залежного, свого статусу, репутації сім’ї. Прийняти правду стає просто нестерпно. Родичі довго можуть заперечувати проблему, не вірити в те, що їхня близька людина підсіла на наркотики, алкоголь. Заперечення заважає приймати важливі рішення, почати діяти, змінювати ситуацію. Вічний обман себе.
Життя перетворюється на вічну боротьбу. Віра в ідею, що залежного можна переробити, їм можна маніпулювати, що його можна змусити кинути заради якихось благ стає небезпечною для сім’ї. Руйнується життя залежного паралельно з сім’єю.
Співзалежність. Причини
Співзалежність не виникає нізвідки, а йде корінням із дитинства. Своєрідна система виховання вчить нас реагуванню, певному способу адаптації в сьогоденні. Так само співзалежність виникає через:
- алкоголізм, наркоманію, ігроманію одного з членів сім’ї;
- виховання в дисфункциональній сім’ї (п’є батько/мати або вживають наркотики);
- одержимість життям іншої людини. Бажання керувати його поведінкою;
- надмірна опіка хворим;
- почуття провини, сорому за хворобу близького;
- ігнорування власних потреб.
Прояви співзалежності
Характерні особливості співзалежних відносин:
- учасники таких відносин піклуються, співпереживають залежному, але це має нав’язливий характер (Моїй дитині так важко, тому вона п’є. Я вірю, що вона кине в будь-який момент);
- надмірне почуття відповідальності за дії інших (Я винна в тому, що син вживає. Він вліз у борги через те, що я не дала йому гроші);
- низька самооцінка (Мене не будуть любити, якщо я не буду піклуватися про близьких);
- обман у сім’ї (Синові потрібні гроші на дозу, він бреше матері, що у нього проблеми й потрібні гроші. Дружина, обманюючи чоловіка, дає гроші синові);
- втрата кордонів. Проблеми залежного сприймаються як свої власні (Нам треба лікуватись. Ми звернемося до центру реабілітації. Я поверну всі борги дитини);
- віра в те, що особисте щастя залежить від благополуччя інших (Моє життя стане щасливим, якщо син/чоловік кине вживати);
- бажання врятувати іншого та провина, коли це не виходить (Син/чоловік став більше пити, це моя провина, я не змогла його відмовити);
- страх, тривога за життя близької людини без об’єктивних причин (Коли син не ночував удома, я була в паніці, обдзвонила всі лікарні та морги. Вранці мені стало погано з серцем. Він прийшов додому, але мене це не заспокоїло);
- інтерес до життя пропадає, всі думки, сили й увага тільки на одній проблемі — як вилікувати залежного (Через те, що мій близький вживає, я перестала зустрічатися з друзями, стежити за своєю зовнішністю і т.д.).
Самостійно складно зрозуміти, що ти знаходишся в співзалежності, адже людина щиро впевнена, що діє з великої любові на благо рідного, тому що вони близькі й краще знають, що потрібно для людини.
У сім’ї з співзалежними відносинами є характерні легенди, життя оповите міфами, в які вперто вірять. Наприклад:
- «Зараз всі п’ють, час такий. А мій чоловік випиває часто, але в міру. Він же речі з дому не виносить, значить не алкоголік».
- «Мій син не завжди п’яний, просто у нього робота важка».
- «З мого гаманця не пропадають гроші, це я не помічаю, куди їх витрачаю. Донька не може їх брати».
- «У мого сина дивна компанія, парочка його друзів попадалися з наркотиками. Але мій не такий, він слухняний. Правда, від його одягу завжди дивно пахне. Але я знаю, що він не вживає».
Це приклад заперечення реальності, що характерно для співзалежності. Позбутися цих міфів самостійно важко й нестерпно для членів сім’ї. За допомогою міфів уникається страх осуду, сором, провина.
Як це може перешкодити одужанню залежного?
Лікування залежності починається з ізоляції не тільки від токсичного оточення, а й від сімейної системи. Програма реабілітації допомагає:
- заново вчитися спілкуватися без психоактивних речовин;
- повернути відповідальність за власне життя;
- відповідати за свої вчинки, дії, бажання;
- стати більш самостійною особою з власними кордонами.
Пройшовши етапи лікування, позбувшись залежності, хворий повертається у родину, в якій нічого не змінилося. Звична поведінка близьких, тотальний контроль, нав’язування потреб загрожують зривом. Тоді всі старання фахівців і самого хворого були даремні. І так по колу, поки в реабілітацію не будуть включені всі члени сім’ї.
Щоб остаточно побороти залежність, змінюватися повинна вся сімейна система. Саме тому до програми реабілітації включена робота з сім’єю. Це обов’язковий пункт, який спрямований на поліпшення якості життя сім’ї, боротьбу зі співзалежністю.
Як позбутися співзалежності?
Програма центру реабілітації Міжнародної Антинаркотичної Асоціації ставить роботу з сім’єю залежного на перший план. Програма терапії співзалежності включає:
- сімейну психотерапію;
- групу підтримки для батьків;
- психологічне консультування;
- майстер-класи;
- забезпечення методичною літературою;
- перегляд навчальних відео, прослуховування лекцій.
Подолавши співзалежність, можливо почати нові, здорові відносини, в яких буде повага, любов, довіра й розуміння.
Правила боротьби зі співзалежністю:
- Сконцентруватися на власних потребах, бажаннях. Зайнятися власним життям.
- Ознайомитися з нюансами залежної, співзалежної поведінки. Це допоможе об’єктивно дивитися на ситуацію.
- Змінити ставлення до залежного. Прийняти факт того, що доросла людина повинна самостійно справлятися з труднощами.
- Не фінансувати залежність. Гроші, які заробили ви, — ваші, а не загальні.
- Не маніпулюйте. Умовляння, шантаж не змінять ситуацію.
- Не бійтеся правди. Будьте твердими в рішеннях.
- Зверніться за допомогою. Наркоманія та алкоголізм — це хвороби. Коли ми хворіємо — йдемо до лікарні. Лікування залежності потребує професійного супроводу.
Якщо ви помітили ознаки співзалежності у себе або своїх близьких (знайомих), зверніться за допомогою. Міжнародна Антинаркотична Асоціація допоможе змінити життя на краще!